~ час читання – 12 хвилин ~

Вже деякий час у мене був запит розібратись системно з питанням травми.

І доктор медичних наук Бессель ван дер Колк виявився саме тою людиною, яка дуже круто і одночасно просто пояснює це, на дводенній онлайн-конференції про травму.

Йому 80 років. Він все життя займається вивченням психотерапії. І одночасно каже “не довіряйте підручникам, будьте скептичні”. Мені сподобалось.

Спочатку запишу все, що я там почула за перший день.

Далі розкажу, як я відчуваю звʼязок цієї дуже важливої інформації зі своїми тілесними практиками і досвідом.

Посилання на дослідження я не буду давати, бо все було на слайдах в відео.

В тексті є багато важливої інформації для всіх нас, хто проживає війну зараз.

1. ТРАВМА

Травма – це певний досвід, при проживанні якого у людини було багато емоцій і вона не могла їх всі вмістити і прожити.

Висока ймовірність, що у людини не було можливості рухатися або діяти (реалізувати fight or flight mode).

При цьому надалі людина діє і реагує так, ніби травматична подія все ще трапляється. Для неї це не минуле, а теперішнє.

Є травми дитинства (neglect and abuse), які мають величезний вплив на подальшу поведінку людини і її реакцію на стресові та травматичні події в дорослому віці.

Є травми в дорослому віці.

Не буває травм маленьких або великих. Важливо, як травма змінює сприйтяння світу людиною зараз.

Часто люди не здатні говорити вголос про те, що їх травмувало. А іноді – вони взагалі цього не памʼятають, бо спрацьовують захисні механізми.

І тільки по патернам поведінки і тілесним проявам можна зрозуміти, що щось сталося.

Травма обмежує та викривляє сприйняття реальності.

Часто при травмі люди перестають почуватися в безпеці в своєму тілі.

Біль та сором за цей біль викликають бажання відсторонитися від них, відключитися.

Часто це призводить до диссоціації.

Через втрату звʼязку з тілом люди можуть поводитися деструктивно до свого тіла (алкоголь, наркотики, переїдання, нанесення собі шкоди, порізи, схильність до самогубства) і до інших людей.

Травматичні події запамʼятовуються не як історії, а як відчуття та емоції (окремо я напишу, як це пояснює нейропсихосоматика та біологія).

Травматизована людина має обмежений погляд на реальність. Не бачить альтернативних варіантів, дій та майбутього.

Така людина не має цікавості та не має контакту з уявою, бо знаходиться в режимі захисту.

Травмована людина почувається постійно в небезпеці.

При стресовій події блокується фронтальна кора і активізується лімбічна. При травмі фронтальна кора так і не вмикається назад.

Когнітивна функція такої людини порушена, вона живе почуттями.

Для психотерапії потрібна здатність до помічання та рефлекції, треба бути в контакті зі своїми почуттями. Для цього треба спочатку вмикнути фронтальну кору знов.

Головна задача терапевта:

як допомогти людині бути повністю живою?

2. Посттравматичний розлад (ПТСР)

Тут дуже важлива інформація, яку вони відкрили в дослідженнях.

ПТСР на війні має за собою дитячу травму в більшості випадків.

По-перше, це повʼязано з тим, що в армію часто йдуть люди, які мають незцілені дитячі травми, високий відсоток таких людей.

Про другу причину напишу детальніше.

Виявилось, що занедбання/ігнорування в дитинстві є такою ж травмою, як і пряме насильство (емоційне, фізичне, сексуальне).

Якщо поруч з дитиною не було людини, з якою вона почувалась би безпечно, то у неї на все життя формується недовіра та відчуття небезпеки.

Висока вірогідність, що така дитина буде травмована стресовими подіями по ходу життя.

Навіть якщо “просто” мати не вміла встановити контакт з дитиною, не зчитувала її реакції, не віповідала на її емоції, не навчила її саморегуляції – це все називають mother withdrawal, щось на кшталт “недоступна мати” – у дитини не формуються базові навички взаємодії з іншими людьми та довіри.

Є певні проміжки віку, коли формуються системи привʼязаності.

Якщо ці проміжки пропущено, розмовна психотерапія не зможе потім допомогти, бо людина апріорі не довіряє терапевтам та іншим людям.

Про це буде далі.

І навпаки, якщо поруч з дитиною була людина, яка давала відчуття безпеки, то у неї формується стійкість до травм зовнішніми обставинами.

Як сказав професор, “травма не пустить коріння”.

Те саме стосується і дорослих людей. Чим більше людина має реальної підтримки, тим менше шансів розвинути ПТСР.

Цитата, що має питати терапевт:

“Не так важливо, що сталося з тобою. Важливіше – хто був поруч з тобою? Чи ти почувався в безпеці з кимось?”

Просто присутність людини, з якою безпечно і яка турбується, вже знижує рівень ПТСР на 44% за три тижні.

Вмикання режиму fight or flight допомагає вивільнити гормони стресу через дії, бій, або рух. Це природня реакція.

Якщо у людини немає такої можливості, тоді висока вірогідність, що вона буде травмована подією і отримає ПТСР.

3. Що допомогає зцілити травму
   

Цитата:

“Ми не знаємо. І давайте не будемо робити вигляд, ніби ми знаємо”.

Доктор, який вивчає психотерапію 60 років, засвідчує, що психологія травми – дуже молода галузь, і поки що недостатньо досліджень проведено, щоб з певністю говорити про те, що точно стовідсотково допомагає.

Треба шукати, що для конкретної людини працює, а що ні.

Ті дослідження, що є, показують наступне.

Не допомагають:

• психоаналіз
• КПТ
• антидепресанти (тільки на короткий строк)

Цитата:

“Немає підтвердження, що усвідомлення твоєї травми або травматичних реакцій допомагають її позбавитись”

Допомагають:

– тілесні практики всіх видів

– нейрофідбек

– EMDR (загугліть, дуже цікавий метод, професор показував відео, де видно, як пацієнти відпускають травму навіть тілесно; але краще спрацьовує при травмах в дорослому віці)

– терапія психоделіками (поєднання кетаміну або МДМА з багатогодинною психотерапією дало дуже гарні результати, в цілому, в порівнянні з КБТ, допомагає повернути самоцінність та самоповагу; аяуаска та інші психоделіки можуть дати такий ефект, при дуже обережному супроводі)

Задача терапевтів – допомогти травмованій людині почуватися безпечно в своєму тілі.

Травма завжди проявляється в найбільш вразливому органі у вигляді симптому (мій коментар – тут я можу багато розказати додатково з точки зору нейропсихосоматики, чому саме там і саме так).

Приклад з подіями 11 вересня в США

Як показали дослідження після подій 11 вересня, рівень ПТСР був достатньо невеликий.

Чому? Тому що було багато обговорень, багато взаємодопомоги, люди відчували піклування, донатили на допомогу.

Плюс у більшості була можливість рухатися – бігти з місця подій.

Якщо ти можеш рухатися і діяти, то ПТСР, скоріш за все, не буде.

(і тут я думаю, про наші реакції, українців, і як, дійсно, донати, активна допомога полегшують стани після трагедій і обстрілів).

Опитування після подій 11 вересня “Що допомогло впоратись з трагедією”, яке дуже здивувало психотерапевтів:

1 місце – акупунктура

2 місце – масаж

3 місце – йога

4 місце – EMDR

Як сказав професор, на дослідження впливу акупунктури та масажу на ПТСР не виділяють фінансування, тож це важко зробити офіційним методом терапії.

А на йогу фінансування виділили. І ці дослідження показали, що 3 місяці зайнять йогою набагато більш ефективно знижують показники ПТСР, ніж розмовна терапія за той же строк.

Людей з диссоціацією дуже важко лікувати в психотерапії, бо вони нічого не відчувають, як заморожені, не в контакті зі своїми почуттями.

Як було сказано вище, травмована людина не має контакту з уявою та цікавістю, оскільки знаходиться в режимі захисту.

Розвиток уяви є другим ключовим елементом для зцілення після травми:

– Арт-терапія

– Sandtherapy (терапія з піском)

– Театр

– Theraplay

– Комедійна імпровізація

Розвиток уяви допомагає людині побачити альтернативні варіанти розвитку подій, альтернативні дії та наслідки.

Отже, перша задача – допомогти людині почуватися безпечно в своєму тілі.

Тільки після цього можна будувати безпеку у відносинах з іншою людиною, наприклад, з терапевтом.

Це може бути дуже повільний процес.

Декому може бути некомфортно закрити очі або покласти руку собі на серце.

Треба починати з дуже мʼяких тілесних практик, які поступово допоможуть людині повернутися в тіло.

4. Тілесні практики та ембодімент – це вже розділ від мене

Цитата:

“Те, як ви знаходитесь в своєму тілі, визначає ваш ментальний стан”

По факту, тут професор говорить як раз про ембодімент і як можна через вплив на тіло, різні тілесні практики змінювати свій стан, свої патерни і навіть зцілювати травму.

Власне, це можуть бути будь-які тілесні практики, де ви чуєте тіло. Не тренуєте, а вчитеся слухати.

Це можуть бути танці, бойові мистецтва, йога, навіть комедійна імпровізація!

Мене це абсолютно захопило, бо саме в тому, що я роблю, я бачила багато таких ефектів, але не знала, чому і як це працює.

І одночасно я розумію, що у мене підтримки і безпеки було дуже багато в дитинстві.

І це дозволяє мені зараз тримати безпечний простір для інших людей і давати змогу для корегуляції і передачі відчуття спокою, просто через присутність.

З мого досвіду, краніосакральна терапія може дати відчуття безпеки в тілі.

Мої клієнти часто кажуть після КСТ, що давно не відчували такого розслаблення.

Деякі перед сеансом казали, що не памʼятають, як відчувається розслаблення або не вміють розслаблятися самостійно.

І після сеансу з подивом кажуть: “Я почуваюсь таким відпочившим і розслабленим, це мені не властиво”.

Це вже перші кроки до відчуття безпеки в тілі і в світі.

Іноди воно приходить з другим сеансом, бо на першому людина ще контролює, що і як відбувається. А потім вже знайомий кабінет, знайомий процес – і приходить відчуття безпеки і часто сон.

Далі.

На онлайн-сеансах “Діалог з тілом” ми саме цим і займаємось – за допомогою нескладних тілесних практик відновлюємо звʼязок з тілом, вчимося відчувати, помічати.

Тому важливо брати саме курс ембодімент, бо процес має бути мʼяким і дбайливим, і за один сеанс важко одразу все почати відчувати. Це знов може бути забагато для відчуттів.

У мене цей курс з 10 сеансів називається “Подорож додому до свого тіла”.

Причому в цих сеансах зовсім необовʼязково проговорювати важкі події.

Важливіше – навчитися слухати свої відчуття і тіло, тобто тренувати усвідомленість, відновлювати контакт з собою.

Розморожування, відчування, здатність говорити про свої переживання – це все ознаки зцілення і одночасно те, що допомогає вивільнити травму.

Часто на сеансах КСТ я бачу фізично, як вивільняється травма з тіла. І після цього люди кажуть, що змінюються їхні реакції на щоденні події.

Тепер, з цими знаннями про травму, я розумію, чому.

Тільки на минулому тижні у мене було два випадки глибокого зцілення від травматичних подій у двох клієнток, які вони самі озвучили. Розказали про свій стан до і після. Про відчуття легкості, розширення та безпеки.

Це було і КСТ, і сеанси ембодімент.

Плюс маю такий інструмент як TRE (trauma release exercises). Можу навчити за один онлайн-сеанс, як за допомою природнього тремора вивільнити травму з тіла і відчути глибоке розслаблення.

Дуже тішуся, що у мене є такі інструменти.

Я постійно пишу, що вміння виходити з fight-flight після закінчення події дуже важливе, в тому числі, і з точки зору нейропсихосоматики, для запущення сил самозцілення та регенерації організму.

Про це у мене є ціла презентація українською.

На КСТ до мене можна приходити по середах, четвергах, пʼятницях і неділях в Києві на Подолі. Та в інші дні в Бучі в сольовій печері, за домовленістю.

Не варто чекати Перемоги для початку відновлення звʼязку з тілом. Треба починати вже зараз, щоб у Перемогу увійти достатньо збалансованою людиною.

Для ілюстрації цього допису я обрала фото, де я повністью в тілі, розслаблена і відчуваю спокій і безпеку.

Ще раз цитата професора:

“Те, як ви знаходитесь в своєму тілі, визначає ваш ментальний стан”

Отже, через тіло ми можемо це змінювати!

Початок тут

Продовження тут

І тут, частина 3, дитячі травми і як вони впливають на доросле життя

Частина 4 – як подолати травму