~ час читання – 12 хвилин ~
Вже деякий час у мене був запит розібратись системно з питанням травми.
І доктор медичних наук Бессель ван дер Колк виявився саме тою людиною, яка дуже круто і одночасно просто пояснює це, на дводенній онлайн-конференції про травму.
Йому 80 років. Він все життя займається вивченням психотерапії. І одночасно каже “не довіряйте підручникам, будьте скептичні”. Мені сподобалось
Спочатку запишу все, що я там почула за перший день.
Далі розкажу, як я відчуваю звʼязок цієї дуже важливої інформації зі своїми тілесними практиками і досвідом.
Посилання на дослідження я не буду давати, бо все було на слайдах в відео.
В тексті є багато важливої інформації для всіх нас, хто проживає війну зараз.
1. Травма
Травма – це певний досвід, при проживанні якого у людини було багато емоцій і вона не могла їх всі вмістити і прожити.
Висока ймовірність, що у людини не було можливості рухатися або діяти (реалізувати fight or flight mode).
При цьому надалі людина діє і реагує так, ніби травматична подія все ще трапляється. Для неї це не минуле, а теперішнє.
Є травми дитинства (neglect and abuse), які мають величезний вплив на подальшу поведінку людини і її реакцію на стресові та травматичні події в дорослому віці.
Є травми в дорослому віці.
Не буває травм маленьких або великих. Важливо, як травма змінює сприйтяння світу людиною зараз.
Часто люди не здатні говорити вголос про те, що їх травмувало. А іноді – вони взагалі цього не памʼятають, бо спрацьовують захисні механізми.
І тільки по патернам поведінки і тілесним проявам можна зрозуміти, що щось сталося.
Травма обмежує та викривляє сприйняття реальності.
Часто при травмі люди перестають почуватися в безпеці в своєму тілі.
Біль та сором за цей біль викликають бажання відсторонитися від них, відключитися.
Часто це призводить до диссоціації.
Через втрату звʼязку з тілом люди можуть поводитися деструктивно до свого тіла (алкоголь, наркотики, переїдання, нанесення собі шкоди, порізи, схильність до самогубства) і до інших людей.
Травматичні події запамʼятовуються не як історії, а як відчуття та емоції (окремо я напишу, як це пояснює нейропсихосоматика та біологія).
Травматизована людина має обмежений погляд на реальність. Не бачить альтернативних варіантів, дій та майбутього.
Така людина не має цікавості та не має контакту з уявою, бо знаходиться в режимі захисту.
Травмована людина почувається постійно в небезпеці.
При стресовій події блокується фронтальна кора і активізується лімбічна. При травмі фронтальна кора так і не вмикається назад.
Когнітивна функція такої людини порушена, вона живе почуттями.
Для психотерапії потрібна здатність до помічання та рефлекції, треба бути в контакті зі своїми почуттями. Для цього треба спочатку вмикнути фронтальну кору знов.
Головна задача терапевта:
як допомогти людині бути повністю живою?
2. Посттравматичний розлад (ПТСР)
Тут дуже важлива інформація, яку вони відкрили в дослідженнях.
ПТСР на війні має за собою дитячу травму в більшості випадків.
По-перше, це повʼязано з тим, що в армію часто йдуть люди, які мають незцілені дитячі травми, високий відсоток таких людей.
Про другу причину напишу детальніше.
Виявилось, що занедбання/ігнорування в дитинстві є такою ж травмою, як і пряме насильство (емоційне, фізичне, сексуальне).
Якщо поруч з дитиною не було людини, з якою вона почувалась би безпечно, то у неї на все життя формується недовіра та відчуття небезпеки.
Висока вірогідність, що така дитина буде травмована стресовими подіями по ходу життя.
Навіть якщо “просто” мати не вміла встановити контакт з дитиною, не зчитувала її реакції, не віповідала на її емоції, не навчила її саморегуляції – це все називають mother withdrawal, щось на кшталт “недоступна мати” – у дитини не формуються базові навички взаємодії з іншими людьми та довіри.
Є певні проміжки віку, коли формуються системи привʼязаності.
Якщо ці проміжки пропущено, розмовна психотерапія не зможе потім допомогти, бо людина апріорі не довіряє терапевтам та іншим людям.
Про це буде далі.
І навпаки, якщо поруч з дитиною була людина, яка давала відчуття безпеки, то у неї формується стійкість до травм зовнішніми обставинами.
Як сказав професор, “травма не пустить коріння”.
Те саме стосується і дорослих людей. Чим більше людина має реальної підтримки, тим менше шансів розвинути ПТСР.
Цитата, що має питати терапевт:
“Не так важливо, що сталося з тобою. Важливіше – хто був поруч з тобою? Чи ти почувався в безпеці з кимось?”
Просто присутність людини, з якою безпечно і яка турбується, вже знижує рівень ПТСР на 44% за три тижні.
Вмикання режиму fight or flight допомагає вивільнити гормони стресу через дії, бій, або рух. Це природня реакція.
Якщо у людини немає такої можливості, тоді висока вірогідність, що вона буде травмована подією і отримає ПТСР.
3. Що допомогає зцілити травму
Цитата:
“Ми не знаємо. І давайте не будемо робити вигляд, ніби ми знаємо”.
Доктор, який вивчає психотерапію 60 років, засвідчує, що психологія травми – дуже молода галузь, і поки що недостатньо досліджень проведено, щоб з певністю говорити про те, що точно стовідсотково допомагає.
Треба шукати, що для конкретної людини працює, а що ні.
Ті дослідження, що є, показують наступне.
Не допомагають:
– психоаналіз
– КПТ
– антидепресанти (тільки на короткий строк)
Цитата:
“Немає підтвердження, що усвідомлення твоєї травми або травматичних реакцій допомагають її позбавитись”
Допомагають:
тілесні практики всіх видів
нейрофідбек
EMDR (загугліть, дуже цікавий метод, професор показував відео, де видно, як пацієнти відпускають травму навіть тілесно; але краще спрацьовує при травмах в дорослому віці)
терапія психоделіками (поєднання кетаміну або МДМА з багатогодинною психотерапією дало дуже гарні результати, в цілому, в порівнянні з КБТ, допомагає повернути самоцінність та самоповагу; аяуаска та інші психоделіки можуть дати такий ефект, при дуже обережному супроводі)
Задача терапевтів – допомогти травмованій людині почуватися безпечно в своєму тілі.
Травма завжди проявляється в найбільш вразливому органі у вигляді симптому (мій коментар – тут я можу багато розказати додатково з точки зору нейропсихосоматики, чому саме там і саме так).
Приклад з подіями 11 вересня в США
Як показали дослідження після подій 11 вересня, рівень ПТСР був достатньо невеликий.
Чому? Тому що було багато обговорень, багато взаємодопомоги, люди відчували піклування, донатили на допомогу.
Плюс у більшості була можливість рухатися – бігти з місця подій.
Якщо ти можеш рухатися і діяти, то ПТСР, скоріш за все, не буде.
(і тут я думаю, про наші реакції, українців, і як, дійсно, донати, активна допомога полегшують стани після трагедій і обстрілів).
Опитування після подій 11 вересня “Що допомогло впоратись з трагедією”, яке дуже здивувало психотерапевтів:
1 місце – акупунктура
2 місце – масаж
3 місце – йога
4 місце – EMDR
Як сказав професор, на дослідження впливу акупунктури та масажу на ПТСР не виділяють фінансування, тож це важко зробити офіційним методом терапії.
А на йогу фінансування виділили. І ці дослідження показали, що 3 місяці зайнять йогою набагато більш ефективно знижують показники ПТСР, ніж розмовна терапія за той же строк.
Людей з диссоціацією дуже важко лікувати в психотерапії, бо вони нічого не відчувають, як заморожені, не в контакті зі своїми почуттями.
Як було сказано вище, травмована людина не має контакту з уявою та цікавістю, оскільки знаходиться в режимі захисту.
Розвиток уяви є другим ключовим елементом для зцілення після травми:
Арт-терапія
Sandtherapy (терапія з піском)
Театр
Theraplay
Комедійна імпровізація
Розвиток уяви допомагає людині побачити альтернативні варіанти розвитку подій, альтернативні дії та наслідки.
Отже, перша задача – допомогти людині почуватися безпечно в своєму тілі.
Тільки після цього можна будувати безпеку у відносинах з іншою людиною, наприклад, з терапевтом.
Це може бути дуже повільний процес.
Декому може бути некомфортно закрити очі або покласти руку собі на серце.
Треба починати з дуже мʼяких тілесних практик, які поступово допоможуть людині повернутися в тіло.
4. Тілесні практики та ембодімент – це вже розділ від мене
Цитата:
“Те, як ви знаходитесь в своєму тілі, визначає ваш ментальний стан”
По факту, тут професор говорить як раз про ембодімент і як можна через вплив на тіло, різні тілесні практики змінювати свій стан, свої патерни і навіть зцілювати травму.
Власне, це можуть бути будь-які тілесні практики, де ви чуєте тіло. Не тренуєте, а вчитеся слухати.
Це можуть бути танці, бойові мистецтва, йога, навіть комедійна імпровізація!
Мене це абсолютно захопило, бо саме в тому, що я роблю, я бачила багато таких ефектів, але не знала, чому і як це працює.
І одночасно я розумію, що у мене підтримки і безпеки було дуже багато в дитинстві.
І це дозволяє мені зараз тримати безпечний простір для інших людей і давати змогу для корегуляції і передачі відчуття спокою, просто через присутність.
З мого досвіду, краніосакральна терапія може дати відчуття безпеки в тілі.
Мої клієнти часто кажуть після КСТ, що давно не відчували такого розслаблення.
Деякі перед сеансом казали, що не памʼятають, як відчувається розслаблення або не вміють розслаблятися самостійно.
І після сеансу з подивом кажуть: “Я почуваюсь таким відпочившим і розслабленим, це мені не властиво”.
Це вже перші кроки до відчуття безпеки в тілі і в світі.
Іноди воно приходить з другим сеансом, бо на першому людина ще контролює, що і як відбувається. А потім вже знайомий кабінет, знайомий процес – і приходить відчуття безпеки і часто сон.
Далі.
На онлайн-сеансах ембодімент ми саме цим і займаємось – за допомогою нескладних тілесних практик відновлюємо звʼязок з тілом, вчимося відчувати, помічати.
Тому важливо брати саме курс ембодімент, бо процес має бути мʼяким і дбайливим, і за один сеанс важко одразу все почати відчувати. Це знов може бути забагато для відчуттів.
У мене цей курс з 10 сеансів називається “Подорож додому до свого тіла”.
Причому в цих сеансах зовсім необовʼязково проговорювати важкі події.
Важливіше – навчитися слухати свої відчуття і тіло, тобто тренувати усвідомленість, відновлювати контакт з собою.
Розморожування, відчування, здатність говорити про свої переживання – це все ознаки зцілення і одночасно те, що допомогає вивільнити травму.
Часто на сеансах КСТ я бачу фізично, як вивільняється травма з тіла. І після цього люди кажуть, що змінюються їхні реакції на щоденні події.
Тепер, з цими знаннями про травму, я розумію, чому.
Тільки на минулому тижні у мене було два випадки глибокого зцілення від травматичних подій у двох клієнток, які вони самі озвучили. Розказали про свій стан до і після. Про відчуття легкості, розширення та безпеки.
Це було і КСТ, і сеанси ембодімент.
Плюс маю такий інструмент як TRE (trauma release exercises). Можу навчити за один онлайн-сеанс, як за допомою природнього тремора вивільнити травму з тіла і відчути глибоке розслаблення.
Дуже тішуся, що у мене є такі інструменти.
Я постійно пишу, що вміння виходити з fight-flight після закінчення події дуже важливе, в тому числі, і з точки зору нейропсихосоматики, для запущення сил самозцілення та регенерації організму.
Про це у мене є ціла презентація українською.
Для довгострокового відновлення звʼязку з тілом я запускаю Місяць Усвідомленості раз в сезон. Протягом 30 днів ми вчимося слухати себе і свої потреби, по 5 хвилин в день. Вчимося ставитися до себе з мєякістю, добротою та співчуттям.
На КСТ до мене можна приходити по середах і неділях в Києві. Та в інші дні в Бучі, за домовленістю.
Індивідуальний курс онлайн-сесій “Подорож додому в тіло” – спитайте, надішлю інформацію.
Не варто чекати Перемоги для початку відновлення звʼязку з тілом. Треба починати вже зараз, щоб у Перемогу увійти достатньо збалансованою людиною
***
Для ілюстрації цього допису я обрала фото, де я повністью в тілі, розслаблена і відчуваю спокій і безпеку.
Ще раз цитата професора:
“Те, як ви знаходитесь в своєму тілі, визначає ваш ментальний стан”
Отже, через тіло ми можемо це змінювати!
І тут, частина 3, дитячі травми і як вони впливають на доросле життя:
Частина 4 – як подолати травму:
***
Мені цікаво, як вам відгується цей текст.
Чи є Вам щось доповнити? Що було відкриттям?
Що зацікавило і хотілося б досліджувати ще?